Київська телевежа святкує 40-річчя. «ФАКТИ» здійнялися на самий вершечок
Цілодобово головна телевежа країни забезпечує мовлення майже півсотні телеканалів та кілька десятків радіо. Але працює тут тільки 24 людини. Коли маєш роботу на висоті 200 метрів, головне – надійний ліфт.
«Я зараз викликаю – прибуде протягом 20 секунд. Знизу нагору підніматися – 50-55 секунд. Має можливість виходу у відкритий простір в 11-ти місцях», - розповідає директор Київської філії концерну РРТ Юрій Шварц.
У ліфті закладає вуха, як у літаку. Він у 4 рази швидший за звичайні. Є й аварійні сходи – ними до середини вежі підніматися 50 хвилин. Нагорі є дві великі платформи - на висоті 80 та 200 метрів. Тут – найвищі робочі місця в Україні.
Далі – потужні передавачі силою в мільйони мікрохвильових пічок. Сюди потрапляють лише одиниці, а видно звідси на 100 кілометрів. Це останній майданчик перед самою вершиною вежі. При сильному вітрі тут краще триматися за щось рукою, адже вершина може колихатися на 6 метрів.
В грозу сюди взагалі заборонено виходити, адже 80% усіх блискавок над столицею влучає саме в телевежу. Від їхньої сили земля навколо просто закипає. А в адміністративних будівлях плавляться розетки. Та місцеві працівники не бояться ані грози, ані вітру. Бо вежа – це найбільший громовідвід.
Юрій Клочков – тут справжній старожил. На роботі – у домашніх тапках. Адже чистота всюди ідеальна – всю пилюку видувають спеціальними вентиляторами. Чоловік працює тут уже 33 роки. Часто на нічних змінах ставав першим українцем, який дізнавався про найважливіші у світі події. А у 80-х навіть крадькома записував на магнітофон європейські футбольні матчі для Валерія Лобановського.
Сьогодні тут – найсучасніше у світі обладнання, каже директор концерну РРТ, до якого входить телевежа. Щороку тут працюють над повним переходом до цифрового мовлення 2015-го. І запевняють – готові хоч сьогодні.
«Воно вже є, тільки люди повинні придбати телевізори, які дозволяють приймати цей сигнал. По всій Україні було впроваджено 32 ефірних телеканали цифрових. І це непоганий успіх в цілому по Європі, бо таких масштабних проектів за такий час в Європі не впроваджувалось», - пишається виконувач обов’язків генерального директора концерну РРТ Костянтин Захаренко.
І сьогодні, через 40 років, Київська телевежа і досі потрібна не менше, ніж 73-го. Тут мріють не лише про телебачення і радіо, а й швидкісний Інтернет, який її передавачі зможуть давати всій столиці.